Зимнее
Инок59
Аккомпанируя танцующей метели,
Мороз рисует на стекле узоры.
Декабрь проказник разукрасил ели,
Духмяной стынью вдруг ветра запели,
Убранством,сонный лес чарует взоры.
Природа окунулась в мысли - грёзы,
До вешних вод, пугает неизбежность.
Как изваяния поникшие берёзы,
С ветвей роняют ледяные слёзы,
Оплакав нерастраченную нежность.
Но прочь печали, скоро избавление,
День прирастёт, вкусив от плоти ночи.
Пусть Новый Год дарит душе томление,
Он символ, вечной жизни, обновления,
Что нам весну задорную пророчит…
* * *
Давай и мы, отбросив все сомнения,
Сотрём с души весь груз непонимания.
Черствеет сердце без любви в мгновение,
Сердец же сопричастность:- откровение,
Что дух влечёт в объятья мироздания.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
